Микола Лисенко - Письменники, поети, діячі культури та мистецтва - Видатні українці - Я Українець
Я Українець! П`ятниця, 02.12.2016, 20:04
| RSS
Мій профіль
П`ятниця
02.12.2016
20:04


[ Керування профілем ]

Меню сайту

Категорії розділу
Письменники, поети, діячі культури та мистецтва [2]
Політичні діячі, військові [4]

ВО СВОБОДА

Друзі сайту
Сайт Українських Націонаістів фільми онлайн

Наша кнопка

Статистика

Головна » Видатні українці » Письменники, поети, діячі культури та мистецтва

Микола Лисенко

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (10 (22) березня 1842,  — 24 жовтня (6 листопада) 1912) — видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Народився в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії у родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку.

Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Освіту здобула у петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат, розмовляла майже виключно французькою і примушувала до цього всіх членів своєї родини.

Походив з роду козацької старшини Лисенків. Як одного з засновників роду історичні документи засвідчують Якова Лисенка (1-а половина XVII століття, брав активну участь у визвольній війні 1648—1654 рр.). Іван, син Якова — відомий військовий і політичний діяч 2-ї половини XVII століття, був Чернігівським, пізніше Переяславським полковником, згодом — наказним гетьманом; 1695 року брав участь в Азовських походах Петра I. Його син Федір (прапрадід Миколи Віталійовича) з 1741 року був генеральним суддею.

1855 — Микола Лисенко розпочав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. У Харкові він займався з відомими музикантами М. Дмитрієвим і чехом Вільчеком. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на всілякі бали і вечори, де він виконував п'єси  Бетховена, Моцарта, Шопена, блискуче імпровізував на теми українських народних пісень.

Після закінчення гімназії, Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Але 1860 р. через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив з відзнакою, а 1865 р. навіть захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчатих водоростей».

Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у «Київській Громаді».

З 1865 по 1867, одразу після закінчення Київського університету, Лисенко працював у Таращі на посаді мирового посередника. Там же в Таращі на посаді офіцера драгунського полку працював і батько Миколи Лисенка, — Віталій Романович Лисенко. В цей період Лисенки активно збирають фольклор та публікують роботу «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Таращанському повітах».

Влітку 1868 року Микола Віталійович одружився з Ольгою О'Коннор, яку він привіз до Лейпціга.

1867—1869 — закінчив музичне навчання у Лейпцізькій консерваторії.

1874—1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в Миколи Римського-Корсакова.

У 1878 році М. Лисенко займає посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола Віталійович бере другий шлюб з своєю ученицею і піаністкою Ольгою Липською. Від цього шлюбу М. Лисенко мав п'ятеро дітей.
 
З 1869 р. жив у Києві, де працював вчителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу.

Був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва — виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і мав гастролі по всій Україні. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян, пізніше — в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Географічного Товариства. Виступав як піаніст у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, на вечорах Літературно-Артистичного Товариства, членом правління якого він був, у щомісячних народних концертах у залі Народної аудиторії. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з О. Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).

1908—1912 — голова ради правління «Українського Клубу».

У хорах Лисенка здобули початки мистецької освіти К. Стеценко, П. Демуцький, Л. Ревуцький, О. Лисенко та інші. Грошовий збір від концертів йшов восновному на громадські потреби, зокрема, на користь 183 студентів Київського університету, котрих було віддано у солдати за участь в антиурядовій демонстрації 1901 року.

Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований.

Помер 6 листопада 1912 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Категорія: Письменники, поети, діячі культури та мистецтва | Додав: Admin (29.03.2012)
Переглядів: 1773 | Теги: видатні українці
Пошук

Чат

Нове відео

Зека геть!

Нові картинки

Наше опитування
Партія регіонів це:
Всього відповідей: 227

Пошук за тегами
національна ідея ОУН-УПА Україна книги скачати голодомор видатні українці геноцид корупція партія регіонів донецька мафія ВЛАДА дибілізм русифікація кремлівська пропаганда Українці Росія русини сепаратизм Москалі янукович мокалі комуністи Сталін шухевич національно-визвольна боротьба сини України дисиденти нацонально-визвольна боротьба Злочини комунізму УПА ОУН НКВД патріотичне відео історія України фільми про УПА злочини НКВД ОУН УПА Степан Бандера українофоби

Copyright MyCorp © 2016

Яндекс.Метрика
[Vox.com.ua] Портал українця Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Джерело Проверить тИЦ и PR